65-річний Славік врятувався з Маріуполя вже після нищення міста росіянами. Його історія сплітається з історією режисера: вперше Влад зустрічає Славіка у 2015 році, бувши бійцем добровольчого батальйону. Славік показує свій музей, що для непосвячених скидається на химерний підвал – і відтоді камера Влада відсторонено спостерігає за героєм та творить портрет Маріуполя між 2014 та 2022 роком. Зворотна хронологія фільму повертає Славіка в молодість, а Маріуполь – у часи до катастрофи.